Дія відбувається в одному з маленьких містечок в Небраскі. Реальні події, на яких заснований фільм, такі: Брендон Тваней був молодим чоловіком, народженим жінкою, але який відчував себе чоловіком з найранішого віку. Ще підлітком Брендон представлявся місцевим дівчатам в Лінкольні як хлопець. Потім він переїхав у Фолз-сіті, де він завоював репутацію баболюба. Брендон зустрічався з декількома місцевими дівчатами, і всі вони потім описували його як "ідеального джентельмена" і "кращого друга" зі всіх, які у них коли-небудь були. Особливо тісні відносини у нього були з Ланой Тісдел, через що у нього був конфлікт з її колишнім коханцем, Джоном Лоттером. Коли з’явилися чутки про двозначність його статі, Джон і його друг, Марвін Томас Ніссен, представили Брендона Лані як жінку і потім згвалтували його(її). Три дні опісля Брендона і ще двох чоловік знайшли на покинутій фермі, застрелених. Лоттер і Ніссен були арештовані і осуджені за потрійне вбивство..

Сюжет фільму заснований на реальних подіях середини 90-х років минулого століття, коли плем'я хуту, яке становило в Руанді етнічну більшість, влаштувало в країні криваву різанину, знищивши понад мільйон людей, що належали племені тутсі. Головний герой фільму на ім'я Пол - керівник престижного готелю в столиці Руанди, в якому від убивць сховалися кілька сотень людей. Пол робить все від нього залежне, щоб їх врятувати. Ситуація ускладнюється тим, що дружина Пола також належить племені тутсі. У Пола великі зв'язки, він не гребує ні підкупом, ні шантажем, він загрожує, благає, лестить ... І рятує від загибелі 1268 чоловік.

78-річний Карл Фредріксен вважає, що життя обходить його стороною. Щоб стримати обіцянку, дану своїй покійній дружині, він вирішує здійснити свою мрію, подорож до Південної Америки, прив'язавши тисячі повітряних кульок до свого будинку він летить туди на ньому. Та скоро мандрівник виявляє, що він ненароком прихопив з собою украй балакучого і непоправно життєрадісного 8-річного бойскаута на ім'я Рассел. Разом ця невгамовна парочка має пройти важкі випробування щоб здійснити мрію Карла та заробити заповітну медаль допомагаючи пенсіонеру, якої Раселу не вистачає, щоб стати старшим дослідником природи.

Нестримний скелелаз і любитель захованих в каньйонах печер, в черговий раз на самоті їде в гори і опиняється в смертельній пастці. 127 годин без їжі, без води і практично без надії вижити. Тільки тут і виявляється сила характеру.

Два тижні, повні щастя першого кохання і пізнання заборонених плодів, провели старшокласниця Саванна та солдат Джон Тайрі, що приїхав додому на побивку. Але час летить швидко — юний коханець вимушений повернутися на службу до Європи. Після трагедії 11 вересня 2001 року Джон вирішує присвятити своє життя службі в армії, порушивши обіцянку, яку дав Саванні, — повернутися і одружитися на ній. Дівчина пише Джону листи, але вони приходять все рідше і рідше.

Німеччина напередодні Другої світової війни. Смерть уже готова розпочати свої криваві жнива. Дев’ятирічна Лізель переїжджає до своїх прийомних батьків і з їх допомогою вчиться читати. Згодом книжки стають для неї не лише захопленням, а й невід’ємною щоденною потребою і заради них вона зважується навіть на крадіжку. Усе, що вона дізнається із книг, допомагає їй зрозуміти події, які відбуваються навколо – нацизм, переслідування євреїв, війна, приниження, голод. Усе це згодом складеться і в її власну історію, історію її життя. Екранізація однойменного роману Маркуса Зусака.

Основою сюжету драматичного фільму "Станція Фрутвейл" стала реальна історія, яка трапилася в Окленді, штат Каліфорнія. Фактично одна доба з життя простого чорного хлопця Оскара з околиць Сан-Франциско. Звичайні життєві проблеми: кохана жінка, дочка, день народження мами і поїздка у місто на святкування Нового року. Починається фільм 31 грудня 2008 року, а закінчується 1 січня 2009 року трагічним випадком для головного героя. Хтось скаже нещасний випадок, ще хтось - фатум, але кожен крок Оскара невпинно наближував його до краю....

Події фільму розгортаються в Парижі. Відносини між Віктором (Ніколя Бедос) і Сарою (Дорія Тільє) зав'язалися випадково. Тоді в барі вони ще не знали, що їхні життєві інтереси настільки близькі. Віктор – письменник-початківець, а Сара – магістр з класичної літератури. Познайомившись ближче, вони вже не змогли жити одне без одного. Та попри 45-річний досвід відносин, їхні почуття не згасли.

Для невдахи Лестера Бернема (Кевін Спейсі), типового представника американського «середнього класу», справжнім потрясінням стає знайомство зі шкільною подругою його дочки. Бернем немовби звільняється від сну, в якому перебував довгі роки, і відчуває, що нарешті може влаштувати своє життя так, як він бажає... Ця стрічка стала кінодебютом англійського театрального режисера Сема Мендеса, відомого постановкою нової версії мюзиклу «Кабаре». Спілберг доручив йому робити фільм за дивним сценарієм Алана Болла, який до того рік «блукав» Голлівудом. Результат перевершив усі сподівання: дебютанту вдалось створити фільм, який отримав і симпатії глядачів (касові збори сягнули 120 млн. доларів), і визнання критиків та кінематографістів. Про останнє свідчили його численні нагороди: 5 «Оскарів» (в тому числі за кращу режисуру, сценарій, головну чоловічу роль та як кращий фільм року), 3 «Золотих глобуси», 6 премій Британської кіноакадемії. Відгуки про цю стрічку як про антипода американським фільмам навряд чи обгрунтовані. Не випадково на церемонії вручення «Оскарів» Сем Мендес висловив захоплення творчістю Біллі Уайлдера - одного з титанів «старого» Голлівуду, а Кевін Спейсі згадував про гру Джека Леммона у «Квартирі» того ж Уайлдера. У цьому «оскарівському» лауреаті відчутний вплив саме Уайлдера, який у своїх кращих стрічках майстерно поєднував драматичні та комічні колізії. А Лестер Бернем виглядає нащадком героя «Квартири», у якого під жалюгідною оболонкою «маленької людини» ховались гідність і порядність. Однак крім впливу Уайлдера, в «Красі» присутній сильний сатиричний заряд, який нагадує про кращі новаторські фільми 60-х, наприклад, «Випускника». А безсумнівний успіх картини у американських глядачів (далеко не кожен лауреат «Оскара» збирає у прокаті 100 млн.) свідчить про те, що і американці вміють посміятись над власними уявними цінностями і стереотипами поведінки. Однією з головних причин успіху фільму стало блискуче акторське виконання. Спейсі цілком заслужено отримав свій другий «Оскар» і остаточно довів, що є одним з визначних драматичних акторів США 90-х років. Аннет Беннінг за роль дружини Бернема «Оскара» не отримала, однак її гру відзначила своєю премією Британська кіноакадемія. Важливим для стрічки був і внесок молодих акторів - Тори Берч, Веса Бентлі та Міни Суварі, які відразу ж отримали наступні пропозиції від продюсерів.

Герой цієї картини, Чак Нолан, - співробітник всесвітньо відомої служби доставки «Федерал Експрес». Чак - скрупульозний практик і непоправний педант. Життя Нолана, високопоставленого інспектора міжнародних відділень «ФедЕкс» розписана по хвилинах. І цих дорогоцінних хвилин катастрофічно не вистачає ні на особисте життя, ні на кохану жінку. Проте, безжалісна доля змусила Нолана інакше поглянути на відпущений йому час. Літак, на якому подорожує Чак, падає в океан. Інженер, єдиний, кому пощастило залишитися в живих, потрапляє на безлюдний острів. Тут Нолану належить провести болісно довгі роки в жорстокій битві за виживання.

А чи знаєте Ви, що таке камера-обскура? Це прірва, яка обриває світ сонячного світла і тіней та вводить в царство похмурої, чорної порожнечі. Відчай, страх, здивування і... надія, адже надія, як відомо, завжди вмирає останньою. Або зовсім не вмирає... І музика, яка звучить звідусіль

З перших кадрів цього стильного, сучасного, неймовірно динамічного фільму, на вас обвалюється невичерпний, приголомшуючий, хвилюючий потік фантастичних фарб і звуків. Дія фільму розгортається в 1899 році в знаменитому паризькому нічному клубі. Мулен Руж, це не тільки дискотека й шикарний бордель, але й місце, де, підкорюючись нестримному бажанню відчути атмосферу свята, збираються стражденні прилучитися до краси, волі, любові й готові платити за це ...готівкою. Це місце, де воєдино сходяться трагедія й комедія, розкішні інтер`єри початку сторіччя й сучасні музичні ритми. За любов найвідомішої куртизанки Парижа, блискучої Сатін борються два чоловіки, один з яких - бідний письменник Крістіан, з головою, що занурився в божевільний світ нічних розваг, другий - багатий герцог, готовий купити весь Мулен Руж, аби тільки Сатін провела з ним ніч...

Фільм розповідає про трагічну долю жінки-боксера Мегі Фітцжералд, яка упевнена в тому, що стане зіркою жіночого боксу. Їй вдалося добитися значних успіхів в цьому виді спорту завдяки своїй завзятості і волі до перемоги. У цьому і величезна заслуга літнього тренера, колишнього бійця, який отримав в особі Мегі кращого в своєму житті вихованця. Між ними виникли міцні, майже родинні стосунки, які не отримали розвитку через трагічний випадок на рингу — Мегі отримала перелом шийного хребця. У її тренера складний вибір — допомогти Мегі піти з життя (як вона цього хоче) або допомогти їй боротися за життя.

Дія фільму розгортається в тоталітарній Британії на тлі футуристичних ландшафтів. Наталі Портман грає молоду жінку на ім'я Іві, яку визволяє із смертельної небезпеки таємничий незнайомець, відомий як «V». Неймовірно харизматичний і він майстерно володіє мистецтвом боротьби і шахрайства V розпалює революцію, організувавши вибухи двох визначних пам'яток Лондона і захопивши дві контрольовані урядом радіо-частоти, тим самим спонукаючи співгромадян повстати проти тиранії і пригноблення. У міру того, як Іві дізнається правду про таємничу особу V, вона відкриває багато непізнаного і в собі, виявившись у результаті його несподіваним союзником в боротьбі за свободу і справедливість суспільства, що загрузнуло в корупції і жорстокості.

Волт Ковальські - ветеран Корейської війни, самотня стара людина з твердими принципами, у якої після смерті дружини не залишилось нічого в цьому світі, окрім будинку, гвинтівки, з якою Волт пройшов усю війну, та автомобіля. В той же час довкола оселі Волта все більше і більше будинків купуються азіатами, які втікають від комуністичної влади, і квартал починає перетворюватись на такий собі "чайнатаун" - з молодіжними бандами, наркотиками, грабіжництвом та ґвалтуваннями. Якось увечері він ловить сина своїх нових сусідів на місці злочину - він намагався викрасти у Волта основний скарб його життя: класичний седан Ford Gran Torino 1972-го року випуску. Звісно, це не робить почуття Волта до азіатів більш теплими. Але дуже швидко з'ясовується, що хлопця просто примусила до злочину одна з місцевих банд, яка тепер переслідує його за небажання стати такими, як вони - і тоді Волт стає на його захист і намагається допомогти юному китайцю зайняти гідне місце в американському житті.

Корея 1953 рік. "Висота Порк чоп гілл" - це сумна, безжально реалістична історія, яка доносить до глядача і хоробрість солдатів, які вмирають за справу, нічого в цьому не розуміючи, і іронію самого бою за висоту, заняття якої, як вони всі знають, нічого не дасть. Це правдива історія, заснована на книзі бригадного генерала С.Л.А. Маршала.

Фільм оповідає про знамениту висадку в Нормандії, легендарний "день Д" - 6 червня 1944 року. Рано вранці того дня армада з 5000 суден армії союзників, зосереджених на Британських островах, перетнула Ла-Манш і почала висадку експедиційних сил на узбережжі Нормандії. Як для союзників, так і для німців це був найдовший день...

Фільм є розповіддю про події з життя офіцера британської розвідки Т. Е. Лоуренса, який працював у роки Першої світової Війни в Аравії в активній взаємодії з арабськими кочівниками і отримав з цієї причини прізвисько «Аравійський». Лоуренс активно увійшов до арабів, перейнявся їх духом і по суті очолив партизанську війну арабів проти Османської імперії (так звану «Війну в пустелі»). Сценарій заснований на книзі Лоуренса «Сім стовпів мудрості», а також на історичних дослідженнях біографів Лоуренса. Арґумент-кіно «Лоуренс Аравійський», Дейвід Лін У програмі з 2 на 3 грудня рівно опівночі – вікопомний епічний фільм знаменитого британського кінорежисера Дейвіда Ліна «Лоуренс Аравійський»/Lawrence Of Arabia (1962, Велика Британія – США) – надзвичайне, пам’ятне кіновидовище. Британський кіноінститут поставив його на третє місце серед сотні найвидатніших вітчизняних фільмів усіх часів. Це своєрідний фільм-пам’ятник, у якому йдеться про життя й пригоди офіцера британської розвідки Томаса Едварда Лоуренса, що він працював у Сирії та за часів Першої світової війни досяг об’єднання арабських племен проти турків і став леґендою свого часу. Лоуренс не тільки активно й тісно співпрацював, він дружив з арабами, перейнявся їхнім духом і фактично очолив арабську партизанську війну проти Османської імперії, так звану «Війну в пустелі». Про це – у фільмі Дейвіда Ліна. А також – про саму абсолютно незвичайну, харизматичну постать Лоуренса Аравійського. Власне, сценарій картини базується на автобіографічній книжці, на бестселері самого Томаса Едварда Лоуренса, що має назву «Сім стовпів мудрости»; ну, й також – на незалежних історичних дослідженнях його біографії. Багато в чому цей фільм став важливим і для подальшого поступу світового кіномистецтва. От, скажімо, Стівен Спілберґ і Мартін Скорсезі були такими палкими прихильниками творчости Ліна та особливо ж цієї його картини, що наполягли на реставрації та повторному випуску «Лоуренса Аравійського» в кінотеатральний прокат 1989 року. І, певне, цілком закономірно, що кінодослідники вбачають уплив цієї стрічки на фільми «Список Шиндлера», а також серію про пригоди Індіани Джонса того ж Спілберґа, а ще – на «Останню спокусу Христа» Скорсезі. Також «Лоуренс Аравійський» явив світові одного з найфеноменальніших акторів – Пітера О’Тула, це його дебют, виконання заголовної ролі. О’Тул – фантастичний! Він наповнив образ Лоуренса своєю дитячою безпосередністю й шаленим авантюризмом щирої й захопленої людини. Його погляд сповнений жаги пригод, його пластика – легка, майже летка, летюча. Кінофільм «Лоуренс Аравійський», окрім того, що зробив абсолютними зірками акторів Пітера О’Тула й Омара Шаріфа, котрий уперше в цій картині знімався поза рідним Єгиптом, фактично став вінцем кар’єри кінорежисера Дейвіда Ліна. Хоча фільмування було непростим – утім, певне, як і творення будь-якої епічної стрічки, де постановник як справжній полководець, має рухати масами людей і, сказати б, боротися за творення нового світу. Тим паче, що ув’язався до цього кінобою, знімати стрічку Лін розпочав, не маючи закінченого сценарію. Можливо й від того фільм часом дихає такою неймовірною свободою! Та, в кожнім разі, з Дейвідом Ліном міцно пов’язують уявлення про потужний епічний стиль у кінематографі. Послідовно, у програмі демонструватиметься сюжет про творчий шлях цього режисера. Насамкінець лишається зауважити, що «Лоуренс Аравійський» мав десять номінацій на «Оскара» й отримав сім заповітних статуеток. І, зрештою, процитую критичні відгуки чи, радше, вигуки на адресу фільму: «Блискучий приклад, на жаль, зниклого покоління епічного кіновиробництва», «Лоуренс Аравійський лишається одним із найбільш інтеліґентних, шляхетних і впливових воєнних епосів», «Фільм на всі часи», «Досі змушує перед ним схилятися і приголомшливо вражає»… (C) Арґумент-кіно Дейвід Лін, автор кіноканону Британський кінорежисер Дейвід Лін свою кінокар’єру розпочав як монтажер, досягши на цій ниві неабияких висот. Першу самостійну постанову режисер здійснив 1945 року, екранізувавши п’єсу британського драматурга Ноеля Коварда, який також став автором сценарію. Фільм розповідає про короткочасний, проте безперспективний роман між двома дорослими та одруженими людьми, які стрічаються щочетверга спочатку у вокзальному ресторанчику, а згодом і в інших місцях, аби поспілкуватися, поділитися спостереженнями та міркуваннями про навколишній світ. І, попри взаємні почуття, вони не можуть бути разом через низку суб’єктивних та об’єктивних причин. У цій камерній історії Лін вводить важливу для себе тему фатальної роз’єднаности людей між собою, яку важко пояснити якимись одними обставинами – внутрішніми чи зовнішніми. Своєрідний британський варіант «Анна Карєніної», хоча фільм закінчується не на трагічній, проте на дуже драматичній ноті. Наприкінці сорокових років ХХ століття Лін екранізує два романи Чарлза Діккенса – «Великі очікування» і «Пригоди Олівера Твіста», які здобувають славу еталонних екранізацій. І саме в цих стрічках остаточно формується режисерський стиль Дейвіда Ліна, який у подальшому навіть локальні любовні історії мірятиме епічними масштабами. В «Олівері Твісті» від самого початку режисер уміло співвідносить зовнішні обставини з окремою людською долею. Картина розпочинається із природного катаклізму, який водночас – ілюстрація внутрішнього стану героїні, проте важливий і сам по собі як прояв абсолютної стихії, певного нездоланного чинника, на який людина вплинути навряд чи зможе, проте весь час намагатиметься. І в цьому фільмі, окрім природної, він ще вводить і соціальну стихію, власне, кілька масових сцен, які існують за особливими, нікому не підвладними законами. І головний герой, маленький Олівер Твіст, стає тільки заручником такого плану стихій, іграшкою у їхніх руках. Відтак щасливий фінал із його порятунком читається як випадковість, як неймовірний збіг обставин. Першим правдиво леґендарним фільмом Дейвід Ліна стала екранізація роману Пітера Буля «Міст через річку Квай», дія якого відбувається 1943 року в японському таборі для військовополонених. У центрі оповіді – конфлікт британського полковника Ніколсона та японського коменданта табору полковник Сайто, який намагається змусити до фізичної праці британських офіцерів, тим самим порушуючи певні пункти Женевської угоди. Полковник Ніколсон відмовляється виконати вимоги Сайто, і на певний час опиняється у карцері, із якого, врешті-решт, виходить переможцем. Далі починається інша, не менш важлива частина історії, у якій полковник Ніколсон пропонує комендантові побудувати якісніший міст – за власним проектом, і у новому місці. І він пояснює своє рішення підлеглим тим, що міст насправді важливіший для британців, аніж для японців, мовляв, це тільки зміцнить військову дисципліну і дасть іще один привід пишатися своїми вчинками. Засліплений власним ентузіазмом, полковник Ніколсон забуває, що війна триває, і по інший бік лінії фронту його колеґи планують вчинити диверсію та підірвати міст через річку Квай у день його відкриття. Відтак запитання: «На чий бік стане полковник Ніколсон?» виявляється аж ніяк не риторичним у цій картині. Фільм отримав безліч кінематографічних нагород та встановив певний канон видовища, що воно тримається на зіткненні сильних характерів під час воєнних дій. Це також глибоко національне кіно, яке спирається на певний кодекс честі британського офіцера, який у картині протистоїть не тільки японському, але й американському уявленню про армію та поведінку військових власне на війні. Ще однією знаменитою картиною Ліна стала екранізація роману Боріса Пастернака «Доктор Живаґо», яка вийшла на екрани 1965 року. Перед нами знову епічна історія, проте цього разу – поневірянь російського поета та лікаря Юрія Живаґо, який пропускає через себе найдраматичніші події, що сталися у Росії першої третини ХХ століття. І тепер на перший план вийшли винятково зовнішні обставини, які повсякчас вирішують долю доктора Живаґо та його близьких. І окрім суто природних катаклізмів, на кшталт довгої холодної зими, важливу роль у цій історії відіграють катаклізми соціальні – Перша світова війна, згодом революція, а потім ще й громадянське протистояння. І бідному поетові Живаґо нічого не лишається, як тільки сподіватися, що його мине лиха доля. Лін знову зосереджує свою увагу на принципово цивільній, позбавленій героїзму поведінці, яка, хоч і на короткий час, проте здатна зберегти найкращі людські прояви. Свою останню стрічку Дейвід Лін зафільмував 1984 року, і це була ще одна екранізація, цього разу однойменного роману британського письменника Едварда Форстера «Поїздка в Індію». Дія картини точиться у двадцятих роках ХХ століття в Індії, де ще панують британці, проте невпинно росте протест проти їхнього перебування у країні. Сюди прибувають дві британки – місіс Мур та Адела Квестід, – аби подивитися на країну та влаштувати особисте життя однієї з них. Ідеться, власне, про Аделу, молоду жінку, яка переживає певну кризу, ймовірно, пов’язану із власною сексуальністю. Вона потрапляє до країни, де на перший плани виходить нічим не прихована та незвична для неї чуттєвість, яку вона сприймає вкрай агресивно. Після однієї із прогулянок до печер, Адела звинувачує місцевого лікаря Азіза у спробі її зґвалтувати. У цій картині людське непорозуміння доведене до міжкультурного та міжцивілізаційного конфлікту, який вбачається неподоланним. Режисер також оперує стихіями, цього разу поєднуючи природне із соціальним у неподільний клубок переживань молодої героїні. Рівно опівночі з 2 на 3 грудня у програмі АРҐУМЕНТІ-КІНО демонструватиметься «Лоуренс Аравійський» – зразково-показовий фільмі Дейвіда Ліна. Тут сфокусовані найголовніші його теми, що вони пов’язані, з одного боку, з історією ХХ століття, яка змінила долю багатьох країн та народів, а з іншого, з долею окремої людини, що намагалася якось розвернути цю історію в інший бік. Мабуть, «Лоуренс Аравійський» є одним із найпереконливіших художніх арґументів на користь популярної сьогодні тези про втрату людиною індивідуальної долі у ХХ столітті. Згідно з нею, після двох світових воєн, після соціальних та інших революцій окрема людина остаточно втратила хоч якесь значення, перетворившись тільки на паливо для історичних процесів. Життя полковника Лоуренса у зображені Дейвіда Ліна скидається на леґенду про останнього титана, який зумів обіграти Історію, проте не зумів надурити Фатум, який складається зі звичайної буденности, що та роз’їє буття повільно, проте невпинно, як іржа. (C) Арґумент-кіно Відео-сюжет