Дія відбувається в Касабланці, перевалочному пункті Другої світової. Головний герой Рік Блейн – американець, колишній борець з фашистами, а нині – власник грального клубу і п'яниця. У місті нишпорить поліція – вбиті німецькі кур'єри, що перевозили цінні папери, що дають дозвіл на виліт з Касабланки. Підозрюється Віктор Ласло, який разом зі своєю дружиною Ільзою намагаються втекти з Касабланки і продовжити антифашистську діяльність, але документи може дістати тільки Рік. Ільза колись була коханою Ріка, а тепер вона змушена благати його про допомогу. Справжнє кохання не вмирає: але все-таки в світі є речі , заради яких можна і поступитися любов'ю.

Фільм оповідає про знамениту висадку в Нормандії, легендарний "день Д" - 6 червня 1944 року. Рано вранці того дня армада з 5000 суден армії союзників, зосереджених на Британських островах, перетнула Ла-Манш і почала висадку експедиційних сил на узбережжі Нормандії. Як для союзників, так і для німців це був найдовший день...

Фільм є розповіддю про події з життя офіцера британської розвідки Т. Е. Лоуренса, який працював у роки Першої світової Війни в Аравії в активній взаємодії з арабськими кочівниками і отримав з цієї причини прізвисько «Аравійський». Лоуренс активно увійшов до арабів, перейнявся їх духом і по суті очолив партизанську війну арабів проти Османської імперії (так звану «Війну в пустелі»). Сценарій заснований на книзі Лоуренса «Сім стовпів мудрості», а також на історичних дослідженнях біографів Лоуренса. Арґумент-кіно «Лоуренс Аравійський», Дейвід Лін У програмі з 2 на 3 грудня рівно опівночі – вікопомний епічний фільм знаменитого британського кінорежисера Дейвіда Ліна «Лоуренс Аравійський»/Lawrence Of Arabia (1962, Велика Британія – США) – надзвичайне, пам’ятне кіновидовище. Британський кіноінститут поставив його на третє місце серед сотні найвидатніших вітчизняних фільмів усіх часів. Це своєрідний фільм-пам’ятник, у якому йдеться про життя й пригоди офіцера британської розвідки Томаса Едварда Лоуренса, що він працював у Сирії та за часів Першої світової війни досяг об’єднання арабських племен проти турків і став леґендою свого часу. Лоуренс не тільки активно й тісно співпрацював, він дружив з арабами, перейнявся їхнім духом і фактично очолив арабську партизанську війну проти Османської імперії, так звану «Війну в пустелі». Про це – у фільмі Дейвіда Ліна. А також – про саму абсолютно незвичайну, харизматичну постать Лоуренса Аравійського. Власне, сценарій картини базується на автобіографічній книжці, на бестселері самого Томаса Едварда Лоуренса, що має назву «Сім стовпів мудрости»; ну, й також – на незалежних історичних дослідженнях його біографії. Багато в чому цей фільм став важливим і для подальшого поступу світового кіномистецтва. От, скажімо, Стівен Спілберґ і Мартін Скорсезі були такими палкими прихильниками творчости Ліна та особливо ж цієї його картини, що наполягли на реставрації та повторному випуску «Лоуренса Аравійського» в кінотеатральний прокат 1989 року. І, певне, цілком закономірно, що кінодослідники вбачають уплив цієї стрічки на фільми «Список Шиндлера», а також серію про пригоди Індіани Джонса того ж Спілберґа, а ще – на «Останню спокусу Христа» Скорсезі. Також «Лоуренс Аравійський» явив світові одного з найфеноменальніших акторів – Пітера О’Тула, це його дебют, виконання заголовної ролі. О’Тул – фантастичний! Він наповнив образ Лоуренса своєю дитячою безпосередністю й шаленим авантюризмом щирої й захопленої людини. Його погляд сповнений жаги пригод, його пластика – легка, майже летка, летюча. Кінофільм «Лоуренс Аравійський», окрім того, що зробив абсолютними зірками акторів Пітера О’Тула й Омара Шаріфа, котрий уперше в цій картині знімався поза рідним Єгиптом, фактично став вінцем кар’єри кінорежисера Дейвіда Ліна. Хоча фільмування було непростим – утім, певне, як і творення будь-якої епічної стрічки, де постановник як справжній полководець, має рухати масами людей і, сказати б, боротися за творення нового світу. Тим паче, що ув’язався до цього кінобою, знімати стрічку Лін розпочав, не маючи закінченого сценарію. Можливо й від того фільм часом дихає такою неймовірною свободою! Та, в кожнім разі, з Дейвідом Ліном міцно пов’язують уявлення про потужний епічний стиль у кінематографі. Послідовно, у програмі демонструватиметься сюжет про творчий шлях цього режисера. Насамкінець лишається зауважити, що «Лоуренс Аравійський» мав десять номінацій на «Оскара» й отримав сім заповітних статуеток. І, зрештою, процитую критичні відгуки чи, радше, вигуки на адресу фільму: «Блискучий приклад, на жаль, зниклого покоління епічного кіновиробництва», «Лоуренс Аравійський лишається одним із найбільш інтеліґентних, шляхетних і впливових воєнних епосів», «Фільм на всі часи», «Досі змушує перед ним схилятися і приголомшливо вражає»… (C) Арґумент-кіно Дейвід Лін, автор кіноканону Британський кінорежисер Дейвід Лін свою кінокар’єру розпочав як монтажер, досягши на цій ниві неабияких висот. Першу самостійну постанову режисер здійснив 1945 року, екранізувавши п’єсу британського драматурга Ноеля Коварда, який також став автором сценарію. Фільм розповідає про короткочасний, проте безперспективний роман між двома дорослими та одруженими людьми, які стрічаються щочетверга спочатку у вокзальному ресторанчику, а згодом і в інших місцях, аби поспілкуватися, поділитися спостереженнями та міркуваннями про навколишній світ. І, попри взаємні почуття, вони не можуть бути разом через низку суб’єктивних та об’єктивних причин. У цій камерній історії Лін вводить важливу для себе тему фатальної роз’єднаности людей між собою, яку важко пояснити якимись одними обставинами – внутрішніми чи зовнішніми. Своєрідний британський варіант «Анна Карєніної», хоча фільм закінчується не на трагічній, проте на дуже драматичній ноті. Наприкінці сорокових років ХХ століття Лін екранізує два романи Чарлза Діккенса – «Великі очікування» і «Пригоди Олівера Твіста», які здобувають славу еталонних екранізацій. І саме в цих стрічках остаточно формується режисерський стиль Дейвіда Ліна, який у подальшому навіть локальні любовні історії мірятиме епічними масштабами. В «Олівері Твісті» від самого початку режисер уміло співвідносить зовнішні обставини з окремою людською долею. Картина розпочинається із природного катаклізму, який водночас – ілюстрація внутрішнього стану героїні, проте важливий і сам по собі як прояв абсолютної стихії, певного нездоланного чинника, на який людина вплинути навряд чи зможе, проте весь час намагатиметься. І в цьому фільмі, окрім природної, він ще вводить і соціальну стихію, власне, кілька масових сцен, які існують за особливими, нікому не підвладними законами. І головний герой, маленький Олівер Твіст, стає тільки заручником такого плану стихій, іграшкою у їхніх руках. Відтак щасливий фінал із його порятунком читається як випадковість, як неймовірний збіг обставин. Першим правдиво леґендарним фільмом Дейвід Ліна стала екранізація роману Пітера Буля «Міст через річку Квай», дія якого відбувається 1943 року в японському таборі для військовополонених. У центрі оповіді – конфлікт британського полковника Ніколсона та японського коменданта табору полковник Сайто, який намагається змусити до фізичної праці британських офіцерів, тим самим порушуючи певні пункти Женевської угоди. Полковник Ніколсон відмовляється виконати вимоги Сайто, і на певний час опиняється у карцері, із якого, врешті-решт, виходить переможцем. Далі починається інша, не менш важлива частина історії, у якій полковник Ніколсон пропонує комендантові побудувати якісніший міст – за власним проектом, і у новому місці. І він пояснює своє рішення підлеглим тим, що міст насправді важливіший для британців, аніж для японців, мовляв, це тільки зміцнить військову дисципліну і дасть іще один привід пишатися своїми вчинками. Засліплений власним ентузіазмом, полковник Ніколсон забуває, що війна триває, і по інший бік лінії фронту його колеґи планують вчинити диверсію та підірвати міст через річку Квай у день його відкриття. Відтак запитання: «На чий бік стане полковник Ніколсон?» виявляється аж ніяк не риторичним у цій картині. Фільм отримав безліч кінематографічних нагород та встановив певний канон видовища, що воно тримається на зіткненні сильних характерів під час воєнних дій. Це також глибоко національне кіно, яке спирається на певний кодекс честі британського офіцера, який у картині протистоїть не тільки японському, але й американському уявленню про армію та поведінку військових власне на війні. Ще однією знаменитою картиною Ліна стала екранізація роману Боріса Пастернака «Доктор Живаґо», яка вийшла на екрани 1965 року. Перед нами знову епічна історія, проте цього разу – поневірянь російського поета та лікаря Юрія Живаґо, який пропускає через себе найдраматичніші події, що сталися у Росії першої третини ХХ століття. І тепер на перший план вийшли винятково зовнішні обставини, які повсякчас вирішують долю доктора Живаґо та його близьких. І окрім суто природних катаклізмів, на кшталт довгої холодної зими, важливу роль у цій історії відіграють катаклізми соціальні – Перша світова війна, згодом революція, а потім ще й громадянське протистояння. І бідному поетові Живаґо нічого не лишається, як тільки сподіватися, що його мине лиха доля. Лін знову зосереджує свою увагу на принципово цивільній, позбавленій героїзму поведінці, яка, хоч і на короткий час, проте здатна зберегти найкращі людські прояви. Свою останню стрічку Дейвід Лін зафільмував 1984 року, і це була ще одна екранізація, цього разу однойменного роману британського письменника Едварда Форстера «Поїздка в Індію». Дія картини точиться у двадцятих роках ХХ століття в Індії, де ще панують британці, проте невпинно росте протест проти їхнього перебування у країні. Сюди прибувають дві британки – місіс Мур та Адела Квестід, – аби подивитися на країну та влаштувати особисте життя однієї з них. Ідеться, власне, про Аделу, молоду жінку, яка переживає певну кризу, ймовірно, пов’язану із власною сексуальністю. Вона потрапляє до країни, де на перший плани виходить нічим не прихована та незвична для неї чуттєвість, яку вона сприймає вкрай агресивно. Після однієї із прогулянок до печер, Адела звинувачує місцевого лікаря Азіза у спробі її зґвалтувати. У цій картині людське непорозуміння доведене до міжкультурного та міжцивілізаційного конфлікту, який вбачається неподоланним. Режисер також оперує стихіями, цього разу поєднуючи природне із соціальним у неподільний клубок переживань молодої героїні. Рівно опівночі з 2 на 3 грудня у програмі АРҐУМЕНТІ-КІНО демонструватиметься «Лоуренс Аравійський» – зразково-показовий фільмі Дейвіда Ліна. Тут сфокусовані найголовніші його теми, що вони пов’язані, з одного боку, з історією ХХ століття, яка змінила долю багатьох країн та народів, а з іншого, з долею окремої людини, що намагалася якось розвернути цю історію в інший бік. Мабуть, «Лоуренс Аравійський» є одним із найпереконливіших художніх арґументів на користь популярної сьогодні тези про втрату людиною індивідуальної долі у ХХ столітті. Згідно з нею, після двох світових воєн, після соціальних та інших революцій окрема людина остаточно втратила хоч якесь значення, перетворившись тільки на паливо для історичних процесів. Життя полковника Лоуренса у зображені Дейвіда Ліна скидається на леґенду про останнього титана, який зумів обіграти Історію, проте не зумів надурити Фатум, який складається зі звичайної буденности, що та роз’їє буття повільно, проте невпинно, як іржа. (C) Арґумент-кіно Відео-сюжет

Корея 1953 рік. "Висота Порк чоп гілл" - це сумна, безжально реалістична історія, яка доносить до глядача і хоробрість солдатів, які вмирають за справу, нічого в цьому не розуміючи, і іронію самого бою за висоту, заняття якої, як вони всі знають, нічого не дасть. Це правдива історія, заснована на книзі бригадного генерала С.Л.А. Маршала.

Капітан Віллард, фахівець з розслідування брудних справ, змучений віскі, спекою і виглядом з вікна готелю на проклятий Сайгон, відправляється крізь пекло В'єтнаму, по "річці часу" на пошуки полковника Курца, "зеленого берета", що відбився від зграї і проголосив себе богом камбоджійських дикунів.

Життя чотирьох старих знайомих, які звикли щовечора попивати вино в одній угорській кав'ярні та говорити про дрібниці, раптом разюче змінюється. Простий сюжет перетворюється на потужне драматичне полотно, де на тлі історичних подій розігрується метафорична притча про людський вибір та моральну відповідальність, самопізнання й духовний шлях. Чи здатні герої витримати випробування? Чи є сенс у життєвих стражданнях заради спасіння вічного?

Перший повністю звуковий фільм Чапліна. Він грає відразу дві ролі: фашистського диктатора Аденоїда Гінкеля (недвозначно загримований під Гітлера) та єврея - цирульника, який як дві краплі води схожий на нього.

Лікарі пересувного госпіталю в Кореї, щоб трохи скрасити своє безрадісне існування, постійно жартують і глумляться один над одним.

Санта-Вітторія - маленьке італійське містечко, жителі якого намагаються радіти життю всупереч усім негараздам. Недотепа Італо Бомболіні несподівано стає мером, але його проганяє з дому власна дружина. Італійський фашизм упав, але ось-ось в місто увійдуть німецькі окупанти ... Кожен новий день ставить нові завдання і нові труднощі перед героями, але вони з мужністю долають їх, намагаючись при цьому зберегти від ворожих посягань найдорожче, що є в їхньому житті - кров спекотної Італії, чудове червоне вино!

Німеччина. 1933 рік. Утвердження нацизму показане на прикладі династії сталелеварних "королів": загибелі одних її представників, втечі інших та вивищення третіх...

Майкл, Стівен та Нік - молоді робітники на фабриці у Пенсильванії. Майкл та Нік закохані у Лінду, яка, здається, жонглює обома хлопцями. Все змінилося, коли вони записалися до армії, щоб воювати у В'єтнамі. До відльоту, Стівен одружується із вагітною Анжелою і їхнє весілля стає прощальної вечіркою для хлопців. Через якийсь час, переживши жахи війни, троє друзів потрапляють у полон до В'єтконгівців. Вони опиняються у таборі для полонених, де вимушені грати у "російську рулетку" один проти одного. Друзям вдається втекти з табору, але їхні життя змінилися назавжди. Нік залишається у В'єтнамі, Майкл повертається до Лінди, а Стівен стає калікою, втративши ноги на війні. Натхненням для створення фільму послужив роман Еріх Марія Ремарка «Три товариші».

Китай, 1926 рік. Роздроблена країна намагається об'єднатися революційним шляхом і стати єдиною нацією. В цей час в Шанхай приїжджає Джейк Хольман. Його перевели на американську канонерку "Сан Пабло", яка курсує по річці Янцзи. Джейк першокласний механік. Він знає свою справу і воліє займатися двигунами, а не втручатися в політику або прийняття рішень.

86 рік н.д. Рим розширює свої володіння. Держава даків, що росташована на схилах дунайських гір, — новая ціль Імперії. Імператор Доміціан прагне перетворити Дакію на провінцію Рима. Хоробрий та мужній народ на чолі з царем даків Децебалом готовий загинути за свою Батьківщину та свободу і не приймає умов загарбників...

Розповідь про звичайних німецьких школярів старших класів, які під дією патріотичної пропаганди йдуть на війну, сприймаючи її як гру. Та вони не знають, що попереду їх чекає лише смерть. За романом Еріха Ремарка.

Г'юстон задумував цю екранізацію Кіплінґа ще у 40-і роки, з Кларком Ґейблом і Гемфрі Боґартом, але тридцятирічне очікування того коштувало - завдяки збільшеній майстерності режисера, фільм вийшов веселою пригодницько-пародійною стрічкою про двох авантюристів, які досягають вершин влади у Кафірістані, переконуючи місцевих жителів у своєму божественному походженні...

Друга світова війна. У британському виправному таборі в лівійській пустелі безчинствує старший сержант Вільямс, що змушує ув'язнених знову і знову підійматися під палючими променями сонця на штучний пагорб, споруджений в центрі табору. Серед охоронців лише Гарріс більш людяний і здатний до співчуття. Одного дня в таборі з'являються п'ятеро нових засуджених, серед яких розжалуваний сержант Робертс. Кожному з в'язнів доведеться по-своєму відчути на собі всю владу і жорстокість Вільямса...

Американські, британські та канадські військовополонені здійснюють масову втечу з німецького концтабору під час Другої світової війни.

Південна Корея. 1952. Загін американських солдат потрапляє в оточення і лише, дивом врятовані дев'ятеро людей під командуванням Раймонда Шоу, повертаються на батьківщину в США. Раймонд за цю операцію отримує почесну медаль конґресу, але він не пам'ятає, ні як вони виходили з оточення, ні багатьох подробиць бою... Поступово з'ясовується, що в Кореї військовополоненим методом гіпнозу і психотропними препаратами "промили мізки", запрограмувавши на вбивство кандидата в президенти США...