«Попіл і алмаз» (пол. Popiół i diament) — останній фільм «воєнної трилогії» польського режисера Анджея Вайди. Знятий за мотивами повісті Єжи Анджеєвського. Одне з найбільш значних досягнень польської кіношколи. Звільнена від німців Польща, 8 травня 1945 року. Колишні бійці Армії Крайової, які боролися проти німецької окупації, а тепер «прокляті солдати». Мачек і його командир Анджей, знайомі ще з Варшавського повстання, отримують завдання вбити секретаря ПРП Щуку. Помилково вони розстрілюють робочих цементного заводу поблизу придорожньої каплиці. Вони повертаються в місто і приходять в ресторан готелю, щоб повідомити про хід операції майору. У ресторані вони дізнаються, що Щука живий.Там же Мачек знайомиться з барменом Христиною. Мачек знімає кімнату в готелі по сусідству з кімнатою Щуки і запрошує туди Христину. Щука намагається з'ясувати долю свого сина у сестри дружини Станевич.