Капітан Віллард, фахівець з розслідування брудних справ, змучений віскі, спекою і виглядом з вікна готелю на проклятий Сайгон, відправляється крізь пекло В'єтнаму, по "річці часу" на пошуки полковника Курца, "зеленого берета", що відбився від зграї і проголосив себе богом камбоджійських дикунів.

86 рік н.д. Рим розширює свої володіння. Держава даків, що росташована на схилах дунайських гір, — новая ціль Імперії. Імператор Доміціан прагне перетворити Дакію на провінцію Рима. Хоробрий та мужній народ на чолі з царем даків Децебалом готовий загинути за свою Батьківщину та свободу і не приймає умов загарбників...

Фільм розповідає про події алжирської боротьби за незалежність у період з 1954 по 1960 р., пропущені через спогади ув’язненого головного героя. Фільм заснований на книзі мемуарів Сааді Ясефа – одного з лідерів Національного визвольного фронту, який став продюсером цієї стрічки і зіграв у ній самого себе.

Китай, 1926 рік. Роздроблена країна намагається об'єднатися революційним шляхом і стати єдиною нацією. В цей час в Шанхай приїжджає Джейк Хольман. Його перевели на американську канонерку "Сан Пабло", яка курсує по річці Янцзи. Джейк першокласний механік. Він знає свою справу і воліє займатися двигунами, а не втручатися в політику або прийняття рішень.

Під час Другої Світової Війни майор американської армії, який отримав у своє підпорядкування дюжину засуджених вбивць, відправляється на небезпечну місію з ліквідації німецьких офіцерів.

Заснований на романі Алістера Макліна «Куди залітають лише орли». Друга світова війна. У неприступному замку Адлер нацисти утримують американського генерала, який володіє інформацією про відкриття Другого фронту. Британське командування збирає загін спецпризначенців, щоб врятувати його.

Американські, британські та канадські військовополонені здійснюють масову втечу з німецького концтабору під час Другої світової війни.

Німеччина. 1933 рік. Утвердження нацизму показане на прикладі династії сталелеварних "королів": загибелі одних її представників, втечі інших та вивищення третіх...

Фільм є розповіддю про події з життя офіцера британської розвідки Т. Е. Лоуренса, який працював у роки Першої світової Війни в Аравії в активній взаємодії з арабськими кочівниками і отримав з цієї причини прізвисько «Аравійський». Лоуренс активно увійшов до арабів, перейнявся їх духом і по суті очолив партизанську війну арабів проти Османської імперії (так звану «Війну в пустелі»). Сценарій заснований на книзі Лоуренса «Сім стовпів мудрості», а також на історичних дослідженнях біографів Лоуренса. Арґумент-кіно «Лоуренс Аравійський», Дейвід Лін У програмі з 2 на 3 грудня рівно опівночі – вікопомний епічний фільм знаменитого британського кінорежисера Дейвіда Ліна «Лоуренс Аравійський»/Lawrence Of Arabia (1962, Велика Британія – США) – надзвичайне, пам’ятне кіновидовище. Британський кіноінститут поставив його на третє місце серед сотні найвидатніших вітчизняних фільмів усіх часів. Це своєрідний фільм-пам’ятник, у якому йдеться про життя й пригоди офіцера британської розвідки Томаса Едварда Лоуренса, що він працював у Сирії та за часів Першої світової війни досяг об’єднання арабських племен проти турків і став леґендою свого часу. Лоуренс не тільки активно й тісно співпрацював, він дружив з арабами, перейнявся їхнім духом і фактично очолив арабську партизанську війну проти Османської імперії, так звану «Війну в пустелі». Про це – у фільмі Дейвіда Ліна. А також – про саму абсолютно незвичайну, харизматичну постать Лоуренса Аравійського. Власне, сценарій картини базується на автобіографічній книжці, на бестселері самого Томаса Едварда Лоуренса, що має назву «Сім стовпів мудрости»; ну, й також – на незалежних історичних дослідженнях його біографії. Багато в чому цей фільм став важливим і для подальшого поступу світового кіномистецтва. От, скажімо, Стівен Спілберґ і Мартін Скорсезі були такими палкими прихильниками творчости Ліна та особливо ж цієї його картини, що наполягли на реставрації та повторному випуску «Лоуренса Аравійського» в кінотеатральний прокат 1989 року. І, певне, цілком закономірно, що кінодослідники вбачають уплив цієї стрічки на фільми «Список Шиндлера», а також серію про пригоди Індіани Джонса того ж Спілберґа, а ще – на «Останню спокусу Христа» Скорсезі. Також «Лоуренс Аравійський» явив світові одного з найфеноменальніших акторів – Пітера О’Тула, це його дебют, виконання заголовної ролі. О’Тул – фантастичний! Він наповнив образ Лоуренса своєю дитячою безпосередністю й шаленим авантюризмом щирої й захопленої людини. Його погляд сповнений жаги пригод, його пластика – легка, майже летка, летюча. Кінофільм «Лоуренс Аравійський», окрім того, що зробив абсолютними зірками акторів Пітера О’Тула й Омара Шаріфа, котрий уперше в цій картині знімався поза рідним Єгиптом, фактично став вінцем кар’єри кінорежисера Дейвіда Ліна. Хоча фільмування було непростим – утім, певне, як і творення будь-якої епічної стрічки, де постановник як справжній полководець, має рухати масами людей і, сказати б, боротися за творення нового світу. Тим паче, що ув’язався до цього кінобою, знімати стрічку Лін розпочав, не маючи закінченого сценарію. Можливо й від того фільм часом дихає такою неймовірною свободою! Та, в кожнім разі, з Дейвідом Ліном міцно пов’язують уявлення про потужний епічний стиль у кінематографі. Послідовно, у програмі демонструватиметься сюжет про творчий шлях цього режисера. Насамкінець лишається зауважити, що «Лоуренс Аравійський» мав десять номінацій на «Оскара» й отримав сім заповітних статуеток. І, зрештою, процитую критичні відгуки чи, радше, вигуки на адресу фільму: «Блискучий приклад, на жаль, зниклого покоління епічного кіновиробництва», «Лоуренс Аравійський лишається одним із найбільш інтеліґентних, шляхетних і впливових воєнних епосів», «Фільм на всі часи», «Досі змушує перед ним схилятися і приголомшливо вражає»… (C) Арґумент-кіно Дейвід Лін, автор кіноканону Британський кінорежисер Дейвід Лін свою кінокар’єру розпочав як монтажер, досягши на цій ниві неабияких висот. Першу самостійну постанову режисер здійснив 1945 року, екранізувавши п’єсу британського драматурга Ноеля Коварда, який також став автором сценарію. Фільм розповідає про короткочасний, проте безперспективний роман між двома дорослими та одруженими людьми, які стрічаються щочетверга спочатку у вокзальному ресторанчику, а згодом і в інших місцях, аби поспілкуватися, поділитися спостереженнями та міркуваннями про навколишній світ. І, попри взаємні почуття, вони не можуть бути разом через низку суб’єктивних та об’єктивних причин. У цій камерній історії Лін вводить важливу для себе тему фатальної роз’єднаности людей між собою, яку важко пояснити якимись одними обставинами – внутрішніми чи зовнішніми. Своєрідний британський варіант «Анна Карєніної», хоча фільм закінчується не на трагічній, проте на дуже драматичній ноті. Наприкінці сорокових років ХХ століття Лін екранізує два романи Чарлза Діккенса – «Великі очікування» і «Пригоди Олівера Твіста», які здобувають славу еталонних екранізацій. І саме в цих стрічках остаточно формується режисерський стиль Дейвіда Ліна, який у подальшому навіть локальні любовні історії мірятиме епічними масштабами. В «Олівері Твісті» від самого початку режисер уміло співвідносить зовнішні обставини з окремою людською долею. Картина розпочинається із природного катаклізму, який водночас – ілюстрація внутрішнього стану героїні, проте важливий і сам по собі як прояв абсолютної стихії, певного нездоланного чинника, на який людина вплинути навряд чи зможе, проте весь час намагатиметься. І в цьому фільмі, окрім природної, він ще вводить і соціальну стихію, власне, кілька масових сцен, які існують за особливими, нікому не підвладними законами. І головний герой, маленький Олівер Твіст, стає тільки заручником такого плану стихій, іграшкою у їхніх руках. Відтак щасливий фінал із його порятунком читається як випадковість, як неймовірний збіг обставин. Першим правдиво леґендарним фільмом Дейвід Ліна стала екранізація роману Пітера Буля «Міст через річку Квай», дія якого відбувається 1943 року в японському таборі для військовополонених. У центрі оповіді – конфлікт британського полковника Ніколсона та японського коменданта табору полковник Сайто, який намагається змусити до фізичної праці британських офіцерів, тим самим порушуючи певні пункти Женевської угоди. Полковник Ніколсон відмовляється виконати вимоги Сайто, і на певний час опиняється у карцері, із якого, врешті-решт, виходить переможцем. Далі починається інша, не менш важлива частина історії, у якій полковник Ніколсон пропонує комендантові побудувати якісніший міст – за власним проектом, і у новому місці. І він пояснює своє рішення підлеглим тим, що міст насправді важливіший для британців, аніж для японців, мовляв, це тільки зміцнить військову дисципліну і дасть іще один привід пишатися своїми вчинками. Засліплений власним ентузіазмом, полковник Ніколсон забуває, що війна триває, і по інший бік лінії фронту його колеґи планують вчинити диверсію та підірвати міст через річку Квай у день його відкриття. Відтак запитання: «На чий бік стане полковник Ніколсон?» виявляється аж ніяк не риторичним у цій картині. Фільм отримав безліч кінематографічних нагород та встановив певний канон видовища, що воно тримається на зіткненні сильних характерів під час воєнних дій. Це також глибоко національне кіно, яке спирається на певний кодекс честі британського офіцера, який у картині протистоїть не тільки японському, але й американському уявленню про армію та поведінку військових власне на війні. Ще однією знаменитою картиною Ліна стала екранізація роману Боріса Пастернака «Доктор Живаґо», яка вийшла на екрани 1965 року. Перед нами знову епічна історія, проте цього разу – поневірянь російського поета та лікаря Юрія Живаґо, який пропускає через себе найдраматичніші події, що сталися у Росії першої третини ХХ століття. І тепер на перший план вийшли винятково зовнішні обставини, які повсякчас вирішують долю доктора Живаґо та його близьких. І окрім суто природних катаклізмів, на кшталт довгої холодної зими, важливу роль у цій історії відіграють катаклізми соціальні – Перша світова війна, згодом революція, а потім ще й громадянське протистояння. І бідному поетові Живаґо нічого не лишається, як тільки сподіватися, що його мине лиха доля. Лін знову зосереджує свою увагу на принципово цивільній, позбавленій героїзму поведінці, яка, хоч і на короткий час, проте здатна зберегти найкращі людські прояви. Свою останню стрічку Дейвід Лін зафільмував 1984 року, і це була ще одна екранізація, цього разу однойменного роману британського письменника Едварда Форстера «Поїздка в Індію». Дія картини точиться у двадцятих роках ХХ століття в Індії, де ще панують британці, проте невпинно росте протест проти їхнього перебування у країні. Сюди прибувають дві британки – місіс Мур та Адела Квестід, – аби подивитися на країну та влаштувати особисте життя однієї з них. Ідеться, власне, про Аделу, молоду жінку, яка переживає певну кризу, ймовірно, пов’язану із власною сексуальністю. Вона потрапляє до країни, де на перший плани виходить нічим не прихована та незвична для неї чуттєвість, яку вона сприймає вкрай агресивно. Після однієї із прогулянок до печер, Адела звинувачує місцевого лікаря Азіза у спробі її зґвалтувати. У цій картині людське непорозуміння доведене до міжкультурного та міжцивілізаційного конфлікту, який вбачається неподоланним. Режисер також оперує стихіями, цього разу поєднуючи природне із соціальним у неподільний клубок переживань молодої героїні. Рівно опівночі з 2 на 3 грудня у програмі АРҐУМЕНТІ-КІНО демонструватиметься «Лоуренс Аравійський» – зразково-показовий фільмі Дейвіда Ліна. Тут сфокусовані найголовніші його теми, що вони пов’язані, з одного боку, з історією ХХ століття, яка змінила долю багатьох країн та народів, а з іншого, з долею окремої людини, що намагалася якось розвернути цю історію в інший бік. Мабуть, «Лоуренс Аравійський» є одним із найпереконливіших художніх арґументів на користь популярної сьогодні тези про втрату людиною індивідуальної долі у ХХ столітті. Згідно з нею, після двох світових воєн, після соціальних та інших революцій окрема людина остаточно втратила хоч якесь значення, перетворившись тільки на паливо для історичних процесів. Життя полковника Лоуренса у зображені Дейвіда Ліна скидається на леґенду про останнього титана, який зумів обіграти Історію, проте не зумів надурити Фатум, який складається зі звичайної буденности, що та роз’їє буття повільно, проте невпинно, як іржа. (C) Арґумент-кіно Відео-сюжет

У центрі подій фільму — військовий трибунал під керівництвом головного судді Дена Хейвуда, перед яким чотири судді та прокурори (порівняно з шістнадцятьма обвинуваченими у справжньому Судовому процесі) постають звинуваченими у злочинах проти людяності через їхню високу роль у судовій системі уряду нацистської Німеччини. Судовий процес зосереджується на питаннях щодо індивідуальної та колективної відповідальності німців за Голокост на тлі напруженої міжнародної ситуації, включаючи початок холодної війни, блокаду Берліна та геополітичне розгалуження пізнішого Нюрнберзького процесу щодо підтримки Німеччиною Західного блоку, вчиняючи великий тиск на зусилля Хейвуда винести справедливий вирок. Крім того, суддя стикається з емоційними проблемами у своїх особистих стосунках із цивільними німцями поза залою суду, які постійно стверджують, що не знали про звірства нацистів, але які, як підозрює суддя, знали більше, ніж вони визнають.

Греція. Егейське море. 1943 рік. Німеччина збирається здійснити бліцкриг на острів Керос. Дві тисячі британських солдатів опинилися в пастці на цьому крихітному острівці. Їм, виснаженим і безпорадним, залишалося жити всього тиждень. Евакуація британських солдатів була неможлива, бо підходи до острова блокували дві німецькі гармати з радарним наведенням, розташовані на сусідньому острові Наварон. Гармати настільки точні і далекобійні, що будь-яка спроба союзників провести рятувальну операцію була приречена.

За романом Казиміжа Славіньського "Пригоди каноніра Доласа" ( "Przygody kanoniera Dolasa "). 1 вересня 1939 року польський солдат Франтішек Долас, проспав свою станцію, прокидається вночі в поїзді на польсько-німецькому кордоні. З його пострілу в німецького офіцера, якого Долас прийняв за диверсанта, в результаті комічних збігів, починається не тільки Друга світова війна, але і ланцюг неймовірних пригод в німецькому таборі для військовополонених, Австрії, Африці, Югославії та в Польщі, на суші, в морі і в повітрі. Одна з найпопулярніших польських комедій ...

7 грудня 1941 року, гавань Перл-Гарбор. Американське командування, яке до останнього моменту не вірить у достовірність перехоплених японських шифровок, отримує болісний удар, що поставив під сумнів могутність військово-морських сил США. В ефірі звучить радіограма лейтенанта Фучіди, і сотні «крилатих тигрів» з японських авіаносців, які непомітно підійшли до Гаваїв, завдають удару по кораблях тихоокеанського флоту США. Від цього удару самовпевнені американці оговтаються не скоро, проте японські адмірали, які спланували операцію, не підозрюють, чим відповість їх імперії велетень, що прокинувся.

Екранізація одноіменного рамана Говарда Фаста про гладіатора Спартака, його кохану Варинію та марнославного римського патриція Красса. Нездоланне прагнення волі спонукає Спартака підняти легендарне повстання рабів, що стало важливою віхою світової історії.

Герой фільму - Джордж Паттон, був одним з кращих бойових командирів Другої світової війни. Генерал Паттон прославився тим, що під час війни не зазнав жодної поразки. Він командував Західними бронетанковими силами у війні в Європі. Це він 22 березня 1945 почав вторгнення до Німеччини форсуванням Рейну. Швидко просуваючись вперед, 3-тя армія під його керівництвом нещадно руйнувала міста і укріплення, які відмовлялися здаватися...

Події цього спаґеті-вестерна розгортаються за часів Мексиканської революції, яка точилася протягом 1910 – 1917 років. Таким чином, на мексиканських просторах стрічаються двійко солдатів удачі – мексиканський розбійник Хуан Міранда, що він разом зі своїми дітьми грабує поштові диліжанси, та ірландський революціонер Джон Мелорі, торгівець динамітом і, принагідно, фахівець із приведення його в дію. Міранда мріє використати талант Мелорі для пограбування банку. Але, замість того, мінлива доля, не спитавши, виводить його в герої революції…

Фільм знято за романом П'єра Буля Захоплені в полон японцями британські солдати і їхній командир полковник Ніколсон змушені будувати залізничний міст через річку Квай у Бірмі. Незважаючи на лютий характер полковника Сайто, Ніколсон проявляє справжню мужність. Тим часом командування призначає групу коммандос для знищення цього стратегічно важливого об'єкта.

За романом Генріка Сенкевича. Епічна панорама, охоплює період польсько-шведської війни 1655-1660 рр.. На тлі історичних подій йде розповідь про долю молодого хорунжого Анджея Кмітіца, спершу знаменитого не стільки своєю військовою доблестю, скільки буйствами і розбоєм, а потім відзначився надзвичайною мужністю в битвах із загарбниками. Екранізація другого роману трилогії Сенкевича ("Вогнем і мечем", "Потоп", "Пан Володиєвський") . Що цікаво, Hoffman є режисером фільмів по всіх трьох романах, але хронологічно екранізація почалася з "Пан Володиєвський " (1968) , потім "Потоп", і "Вогнем і мечем " (1999).