Цар Йосія вирішив очистити свою землю від язичницьких культів, винищуючи капища Ваала і Астарти. В цей час Єремія, покликаний на вище пророче служіння, словом і ділом підтримував царя. Після смерті Йосії почався релігійний розбрат і політична смута. Народ перестав вірити пророцтвам Єремії, і сам він, як порушник громадського порядку, піддавався гонінням... З самого дитинства Єремія, який ріс в сім'ї священика в селі Анафофі близько Єрусалиму, відчував себе «обранцем Господнім», хоча до його слів ніхто не дослухався, а навпаки, він піддавався звинуваченням у богохульстві і навіть фізичним нападам. Лише у храмовому писареві Баруху, який став єдиним учнем Єремії, він знаходив допомогу і підтримку. Єремія був змушений відмовитися від своєї любові до Юдіфи, щоб продовжити виконання головної місії. Його пророцтва викликали лють влади, яка не вірила в загрозу вторгнення вавилонських військ в Єрусалим. Коли ж це сталося, було вже пізно рятувати місто від пожежі і руйнування.