Ще зовсім хлопчиком був Гайавата, коли старійшина його племені передрік велику біду — посуху, що виснажить землю і принесе голод його народові. Минули роки, і ставши мужем, Гайавата отримав священне покликання: вирушити в далеку мандрівку до засніжених вершин Білого Горба. Там, серед прадавніх скель, йому судилося осягнути таємниці Великого Ведмедя — єдине, що могло врятувати його плем’я від загибелі. На шляху цьому небезпечному, що пролягає крізь дикі ліси й темні нетрі, Гайавата зустрічає істот із легенд — підступних і лютих. Серед них і Вітрові Вовки — зловісні духи ночі, що нишпорять у темряві, зваблюючи мандрівників у безвість. Та спритністю, мужністю й силою духу долає їх Гайавата, несучи надію своєму народові.